донька
ДО́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що дочка́.
Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59);
— Оце вона і є Горпинка, удови Явдохи Гопти донька, — пояснив рудобородий (Донч., III, 1956, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- донька — до́нька іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- донька — [дон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -н'ок Орфоепічний словник української мови
- донька — -и, ж., розм. Те саме, що дочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- донька — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. Словник синонімів української мови
- донька — До́нька, -ньки, -нці; до́ньки, до́ньок, -нькам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- донька — Донька, -ки ж. ум. отъ доня. Словник української мови Грінченка