1. Орфоепічний словник української мови

допит

до́пит

[допиет]

-ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допит — до́пит іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. допит — -у, ч., юр. Опитування обвинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, свідка для з'ясування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. допит — ДО́ПИТ перев. юр., ВИ́ПИТ розм., О́ПИТ заст. Другий день під перехресним вогнем суддів і прокурора тривав допит підсудних (В. Козаченко); (1-й гребець:) Бачите, виходить так, що ми оце перевезли, а щоб як піде діло на опит, то й не знаємо, кого перевезли. Словник синонімів української мови
  4. допит — До́пит, -ту, -тові, на -ті; до́пити, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. допит — ДО́ПИТ, у, ч., юр. Опитування обвинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, свідка для з’ясування чого-небудь. Увесь час інформували мене, як іде допит (Вас., IV, 1960, 34); Довго тривав допит свідків, аж набридло Явдосі чекати (Донч. Словник української мови в 11 томах
  6. допит — Допит, -ту м. Допросъ. І силою, і правдою великий, нікому він на допит не відкаже. К. Іов. 83. Словник української мови Грінченка