1. Орфоепічний словник української мови

дослідник

дослі́дник

[доус'л’ідниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дослідник — дослі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дослідник — (надр) розвідник; ЗЛ. вчений, науковець, винахідник, шукач; (не теоретик) практик, експериментатор. Словник синонімів Караванського
  3. дослідник — -а, ч. 1》 Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2》 Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дослідник — Дослі́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дослідник — ДОСЛІ́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. Їй хотілось бути.. видатним зоологом, дослідником природи (Донч. Словник української мови в 11 томах
  6. дослідник — Дослідник, -ка м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65. Словник української мови Грінченка