1. Словник української мови в 11 томах

дослідник

ДОСЛІ́ДНИК, а, ч.

1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь.

Їй хотілось бути.. видатним зоологом, дослідником природи (Донч., V, 1957, 233);

Епістолярна творчість, що стосується Лесі Українки, — невичерпна і становить великий інтерес не лише для дослідника, а й для масового читача (Рад. літ-во, 1, 1962, 135).

2. Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін.

У поліпшенні асортименту і вдосконаленні агротехніки вирощування плодоягідних культур поряд з науковими співробітниками і новаторами колгоспного і радгоспного виробництва активну участь беруть також численні дослідники (Колг. Укр., 2, 1958. 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дослідник — дослі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дослідник — (надр) розвідник; ЗЛ. вчений, науковець, винахідник, шукач; (не теоретик) практик, експериментатор. Словник синонімів Караванського
  3. дослідник — [доус'л’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. дослідник — -а, ч. 1》 Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2》 Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дослідник — Дослі́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дослідник — Дослідник, -ка м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65. Словник української мови Грінченка