1. Словник української мови в 11 томах

дослідний

ДО́СЛІДНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з науковим дослідженням.

Йому пропонували залишитися на науковій роботі в дослідному будівельному інституті (Коп., Вибр., 1953, 27);

Інтенсивно повинна розвиватись дослідна робота в галузі суспільних наук, які становлять наукову основу керівництва розвитком суспільства (Програма КПРС, 1961, 111).

2. Признач. для ведення дослідів.

Перед ним постає його праця в археологічному музеї та геологічній дослідній станції (Досв., Вибр., 1959, 265);

У нього на дослідному городі біля хати-лабораторії є своя грядочка (Донч., VI, 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дослідний — до́слідний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дослідний — (заклад) дослідчий, дослідницький; (шлях) експериментальний, пробний, опертий на практику, кн. емпіричний; (політ) випробовчий, випробувальний. Словник синонімів Караванського
  3. дослідний — [дос'л'іднией] м. (на) -ному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. дослідний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з науковим дослідженням. 2》 Признач. для ведення дослідів. Дослідні машини. || Який проводиться з метою випробування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дослідний — ДО́СЛІДНИЙ (здійснений шляхом досліду; призначений для проведення дослідів), ЕКСПЕРИМЕНТА́ЛЬНИЙ, ДОСЛІ́ДНИЦЬКИЙ, ДО́СВІДНИЙ рідше (призначений для проведення дослідів). Юннати готують.. ділянки для дослідних посівів (О. Словник синонімів української мови
  6. дослідний — До́слідний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)