дременути

Значення в інших словниках

1. дременути — дремену́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. дременути — док., (кинутися навтіки) чкурнути, махнути, майнути, дмухнути, дряпонути, о. дати драла <�драчки, дьору>, накивати п'ятами, р. лопонути, дризнути. Словник синонімів Караванського
3. дременути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Дуже швидко, рвучко побігти; майнути, дмухнути. || Швидко зникнути, втекти, піти геть звідки-небудь; чкурнути. Дременути навтікача. 2》 Поспішно відправитися куди-небудь; податися. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дременути — див. бігти; тікати Словник синонімів Вусика
5. дременути — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. дременути — Дремену́ти, -мену́, -мене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дременути — ДРЕМЕНУ́ТИ, ну́,не́ш, док., розм. 1. Дуже швидко, рвучко побігти; майнути, дмухнути. Як схопляться вони [звірі], як дременуть, то тільки видко (Укр.. казки, легенди.., 1957, 35); Дід Оникій дременув через село і пішов до одного пасічника (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. дременути — Дременути, -ну, -неш гл. Быстро побѣжать, уйти. Мир. Пов. І. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1. Словник української мови Грінченка