1. Орфоепічний словник української мови

дружинник

дружи́нник

[дружин:иек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружинник — дружи́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дружинник — -а, ч. Член дружини (в 3, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружинник — див. воїн Словник синонімів Вусика
  4. дружинник — ДРУЖИ́ННИК, а, ч. Член дружини (в 3, 4 знач.). Не шкодували оборонці Арсеналу ні праці, ні крові. Сімдесят одну годину не сплять дружинники (Довж., І, 1958, 59); — Мабуть, до клубу підем, на молодіжний вечір? — Ні, — відповів слюсар. Словник української мови в 11 томах