1. Орфоепічний словник української мови

дрібненький

дрібне́нький

[др'ібнен'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібненький — дрібне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дрібненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до дрібний 1-3), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрібненький — ДРІБНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до дрібни́й 1-3,6. Лице [баби] було не старе, але дрібненьке, довгеньке, як у малої сухої дівчинки (Н.-Лев., II, 1956, 405); Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  4. дрібненький — Дрібний, -а, -е усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. Н. Вол. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. ІІІ. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. н. Словник української мови Грінченка