1. Словник української мови Грінченка

дрібненький

Дрібний, -а, -е

усѣч. форма: дрібен.

1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. Н. Вол. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. ІІІ. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. н. п. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Камен. у.

2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241.

3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. н. п. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. дрібний лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. ІІІ. 677. ум. дрібненький, дрібнесенький, дрібнюній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Конст. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібненький — дрібне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дрібненький — [др'ібнен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. дрібненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до дрібний 1-3), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрібненький — ДРІБНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до дрібни́й 1-3,6. Лице [баби] було не старе, але дрібненьке, довгеньке, як у малої сухої дівчинки (Н.-Лев., II, 1956, 405); Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах