1. Словник української мови Грінченка

дрібненько

Дрібно

нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447.

2) Подробно. Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. ІІІ. 37. ум. дрібненько, дрібнесенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. І. 134. дрібненько ходити. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібненько — дрібне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дрібненько — Присл. до дрібненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрібненько — ДРІБНЕ́НЬКО. Присл. до дрібне́нький. На степ, на море подивлюсь, Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь [заходжусь] Дрібненько книжечку (Шевч., II, 1953, 215); Дощик, дощик Капає дрібненько (Нар. лірика, 1956, 193); Вона голосно й дрібненько зареготалась (Н.-Лев., IV, 1956, 231). Словник української мови в 11 томах