дрібненько
ДРІБНЕ́НЬКО. Присл. до дрібне́нький.
На степ, на море подивлюсь, Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь [заходжусь] Дрібненько книжечку (Шевч., II, 1953, 215);
Дощик, дощик Капає дрібненько (Нар. лірика, 1956, 193);
Вона голосно й дрібненько зареготалась (Н.-Лев., IV, 1956, 231).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрібненько — дрібне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- дрібненько — Присл. до дрібненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрібненько — Дрібно нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. Словник української мови Грінченка