1. Орфоепічний словник української мови

елітарний

еліта́рний

[еил'ітарнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елітарний — еліта́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. елітарний — -а, -е. 1》 Стос. до еліти (у 4 знач.), властивий їй; призначений для неї. Елітарна культура. 2》 Пов'язаний з теорією про природний поділ суспільства на обрану меншість, покликану посідати в ньому провідне становище, і масу народу. Елітарна освіта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. елітарний — ЕЛІТА́РНИЙ, а, е. 1. Стос. до еліти (у 3 знач.), пов'язаний з нею. Елітарні концепції мають складну внутрішню структуру (з наук. літ.); // Власт. еліті, характерний для неї. Словник української мови у 20 томах