елітарний
еліта́рний
-а, -е.
1》 Стос. до еліти (у 4 знач.), властивий їй; призначений для неї. Елітарна культура.
2》 Пов'язаний з теорією про природний поділ суспільства на обрану меншість, покликану посідати в ньому провідне становище, і масу народу. Елітарна освіта.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елітарний — еліта́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- елітарний — [еил'ітарнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- елітарний — ЕЛІТА́РНИЙ, а, е. 1. Стос. до еліти (у 3 знач.), пов'язаний з нею. Елітарні концепції мають складну внутрішню структуру (з наук. літ.); // Власт. еліті, характерний для неї. Словник української мови у 20 томах