епос

Значення в інших словниках

1. епос — е́пос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. епос — Розповідний жанр; (народів) народня творчість, фолкльор. Словник синонімів Караванського
3. епос — Оповідання (героїчні) Словник чужослів Павло Штепа
4. епос — -у, ч. 1》 Оповідний рід літератури на відміну від лірики й драми. 2》 Сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. епос — • епос (грец. έπος — слово, розповідь, історія) - один з родів худож. л-ри (поряд з лірикою і драмою; див. також Рід літературний), що характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів. 1) Героїчний нар. Українська літературна енциклопедія
6. епос — е́пос (від грец. έπος – слово, розповідь) 1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід художньої літератури. Жанри Е. – епопея, роман, а також середні й малі епічні жанри – повість, оповідання, нарис. Словник іншомовних слів Мельничука
7. епос — Один з 3 гол. родів літератури (крім лірики й драми), твори із сюжетно-описовою формою зображення життя, в яких характери розкриваються авторською розповіддю про людей і події; широке... Універсальний словник-енциклопедія
8. епос — Е́пос, -су, в -сі; е́поси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. епос — Е́ПОС, у, ч. 1. Оповідний рід літератури на відміну від лірики й драми. Історичний розвиток жанру поеми і досвід радянських поетів показують, що поема створюється і існує на грунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки.. Словник української мови в 11 томах