1. Орфоепічний словник української мови

жартун

жарту́н

[жартун]

-уна, м. (на) -унов'і/-ун'і, кл. -унеи, мн. -уни, -ун'іy

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартун — жарту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жартун — див. ЖАРТІВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. жартун — -а, ч. Те саме, що жартівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жартун — див. жартівник Словник синонімів Вусика
  5. жартун — ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Словник синонімів української мови
  6. жартун — ЖАРТУ́Н, а́, ч. Те саме, що жартівни́к. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Іщук, Вербівчани, 1961, 23). Словник української мови в 11 томах
  7. жартун — Жартун, -на м. = жартівник. Словник української мови Грінченка