жартун
ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. — Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); — Веселий він! — говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. — А сміхотун! — хтось скаже на додачу (В. Бичко); (Жандарм:) Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає — регочеться (О. Ковінька); (Королівна:) Хто напотужується других смішить — смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). — Пор. доте́пник, насмі́шник.
Значення в інших словниках
- жартун — жарту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жартун — див. ЖАРТІВНИК. Словник синонімів Караванського
- жартун — [жартун] -уна, м. (на) -унов'і/-ун'і, кл. -унеи, мн. -уни, -ун'іy Орфоепічний словник української мови
- жартун — -а, ч. Те саме, що жартівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жартун — див. жартівник Словник синонімів Вусика
- жартун — ЖАРТУ́Н, а́, ч. Те саме, що жартівни́к. Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Особливо смішив усіх Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Іщук, Вербівчани, 1961, 23). Словник української мови в 11 томах
- жартун — Жартун, -на м. = жартівник. Словник української мови Грінченка