1. Орфоепічний словник української мови

жовтогарячий

жовтогаря́чий

[жовтогар’ачией]

м. (на) -чому/ -ч'ім, мн. -ч'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовтогарячий — жовтогаря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жовтогарячий — див. оранжовий Словник синонімів Вусика
  3. жовтогарячий — (колір) червоножовтий, помаранчевий, морквяний, сов. оранжевий. Словник синонімів Караванського
  4. жовтогарячий — -а, -е. Жовтий з червонуватим відтінком, який має колір апельсина, моркви; оранжевий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жовтогарячий — ОРА́НЖЕВИЙ (жовтий із червонуватим відтінком), ЖОВТОГАРЯ́ЧИЙ, ПОМАРА́НЧЕВИЙ, АПЕЛЬСИ́НОВИЙ, ПОМЕРА́НЦЕВИЙ рідко. Усей поділ гори сяв оранжевими, жовтими та ясно-зеленими огнями (І. Словник синонімів української мови
  6. жовтогарячий — Жовтогаря́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жовтогарячий — ЖОВТОГАРЯ́ЧИЙ, а, е. Жовтий з червонуватим відтінком, який має колір апельсина, моркви; оранжевий. Івась бродить по садку і носить в руках здоровенну жовтогарячу моркву, проти сонця вона, як кров, червоніє (Мирний, IV, 1955, 106); Квіти гостинно... Словник української мови в 11 томах
  8. жовтогарячий — Жовтогарячий, -а, -е Оранжевый. Веселка.... має такі цвіти: червоний, жовтогарячий, жовтий, блакитний, синій і вишневий. Дещо, 96. Словник української мови Грінченка