1. Словник української мови в 11 томах

жовтогарячий

ЖОВТОГАРЯ́ЧИЙ, а, е. Жовтий з червонуватим відтінком, який має колір апельсина, моркви; оранжевий.

Івась бродить по садку і носить в руках здоровенну жовтогарячу моркву, проти сонця вона, як кров, червоніє (Мирний, IV, 1955, 106);

Квіти гостинно, привітно розкривали свої червоні, жовтогарячі, рожеві, блакитні чашечки і повертали голівки до сонця (Ів., Вел. очі, 1956, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовтогарячий — жовтогаря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жовтогарячий — див. оранжовий Словник синонімів Вусика
  3. жовтогарячий — (колір) червоножовтий, помаранчевий, морквяний, сов. оранжевий. Словник синонімів Караванського
  4. жовтогарячий — [жовтогар’ачией] м. (на) -чому/ -ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  5. жовтогарячий — -а, -е. Жовтий з червонуватим відтінком, який має колір апельсина, моркви; оранжевий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. жовтогарячий — ОРА́НЖЕВИЙ (жовтий із червонуватим відтінком), ЖОВТОГАРЯ́ЧИЙ, ПОМАРА́НЧЕВИЙ, АПЕЛЬСИ́НОВИЙ, ПОМЕРА́НЦЕВИЙ рідко. Усей поділ гори сяв оранжевими, жовтими та ясно-зеленими огнями (І. Словник синонімів української мови
  7. жовтогарячий — Жовтогаря́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жовтогарячий — Жовтогарячий, -а, -е Оранжевый. Веселка.... має такі цвіти: червоний, жовтогарячий, жовтий, блакитний, синій і вишневий. Дещо, 96. Словник української мови Грінченка