1. Орфоепічний словник української мови

жолудь

жо́лудь

[жолуд']

-д'а, ор. -деим, м. (на) -д'і, мн. -д'і, -д'іў

два жолуд'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жолудь — жо́лудь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жолудь — -я, ч. Плід дуба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жолудь — жолудь карт. треф (ст)|| = жир Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. жолудь — Жолудь який малий буває, а з нього великий дуб виростає. З малих дітей виростають великі та славні люде. Як жолуді є багато, буде нарік добре жито. Ворожба на жолуді про урожай. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. жолудь — Плід дуба, яйцеподібний горішок з капелюшком; використовується як корм для тварин; смажений ж. — сурогат кави. Універсальний словник-енциклопедія
  6. жолудь — Жо́лудь, -дя (одного) і -дю (жолуддя), -деві; жолуді́, -ді́в, -дя́м, жолудьми́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жолудь — ЖО́ЛУДЬ, я, ч. Плід дуба. Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (Фр., VI, 1951, 149); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Рильський, II, 1956, 181). Словник української мови в 11 томах