1. Орфоепічний словник української мови

зав'язати

зав'яза́ти

I [завйазатие]

-айу, -айеиш (застрявати)

II [завйазатие]

-йажу, -йажеиш; нак. -йажи, -йаж'іт' (зв'язати)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зав'язати — зав'яза́ти 1 дієслово доконаного виду зв'язати зав'яза́ти 2 дієслово недоконаного виду застрявати Орфографічний словник української мови
  2. зав'язати — I див. зав'язувати. II -аю, -аєш, недок., зав'язнути і зав'язти, -ну, -неш; мин. ч. зав'яз, -ла, -ло; док. 1》 Застрявати, загрузати в чому-небудь. 2》 перен. Баритися, затримуватися де-небудь довго, не маючи змоги вибратися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зав'язати — (-в'яжу, в'яжеш) док. 1. крим. Покінчити назавжди із злочинним життям. БСРЖ, 192; СЖЗ, 42; ЯБМ, 1, 328. Словник жарґонної лексики української мови
  4. зав'язати — I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Словник синонімів української мови
  5. зав'язати — Зав'язати, -ся см. зав'язувати, -ся. Словник української мови Грінченка