зав'язати

I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Тимко кивнув головою і міцно зав'язав шворочки від папки (Григорій Тютюнник); Павло сидить, курить і ні слова, ні півслова, так, наче язик йому зв'язали (Григорій Тютюнник); Зручним рухом склав (Йон) хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом (М. Коцюбинський); Враз кілька мотузків оперезали його (ведмедя) і зашморгнули в тугі петлі (М. Трублаїні); Матрос зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець, став поруч (М. Трублаїні); А шворку я петлею за руку запетлював (Остап Вишня).

ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ'Я́ЗНУТИ, ЗАВ'Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИ розм. (у чомусь грузькому). — Недок.: застрява́ти (застряга́ти), стря́гнути діал. встрява́ти (устрява́ти), встряга́ти (устряга́ти), загруза́ти, погруза́ти, зав'яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). — Пор. гру́знути.