1. Орфоепічний словник української мови

загадковий

загадко́вий

[загадковией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загадковий — загадко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. загадковий — Таємничий, незрозумілий, незбагненний, містичний, укритий таємницею; загадкуватий. Словник синонімів Караванського
  3. загадковий — -а, -е. Який потребує розгадки, дослідження; таємничий, незрозумілий. Загадковий канон муз. — канон, в якому записано лише мелодію пропости, а моменти та інтервали вступу риспост визначаються частково або взагалі не зазначаються, що дає можливість виконавцям "відгадати" їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загадковий — ТАЄМНИ́ЧИЙ (сповнений того, що не стало відомим, що не доступне пізнанню; незрозумілий), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ЗАГАДКО́ВИЙ. — А й справді, — сказав Ігор Василькові. — Пливемо шукати таємничий острів (О. Словник синонімів української мови
  5. загадковий — ЗАГАДКО́ВИЙ, а, е. Який потребує розгадки, дослідження; таємничий, незрозумілий. — Загадкова і дивна людська натура, — думав сам собі Дорош (Тют., Вир, 1964, 210); На Маріцциному обличчю [обличчі] блукав якийсь загадковий усміх (Коцюб. Словник української мови в 11 томах