загадковий
ЗАГАДКО́ВИЙ, а, е. Який потребує розгадки, дослідження; таємничий, незрозумілий.
— Загадкова і дивна людська натура, — думав сам собі Дорош (Тют., Вир, 1964, 210);
На Маріцциному обличчю [обличчі] блукав якийсь загадковий усміх (Коцюб., І, 1955, 264);
В купе запанувала загадкова тиша (Досв., Вибр., 1959, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загадковий — загадко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- загадковий — Таємничий, незрозумілий, незбагненний, містичний, укритий таємницею; загадкуватий. Словник синонімів Караванського
- загадковий — [загадковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- загадковий — -а, -е. Який потребує розгадки, дослідження; таємничий, незрозумілий. Загадковий канон муз. — канон, в якому записано лише мелодію пропости, а моменти та інтервали вступу риспост визначаються частково або взагалі не зазначаються, що дає можливість виконавцям "відгадати" їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загадковий — ТАЄМНИ́ЧИЙ (сповнений того, що не стало відомим, що не доступне пізнанню; незрозумілий), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ЗАГАДКО́ВИЙ. — А й справді, — сказав Ігор Василькові. — Пливемо шукати таємничий острів (О. Словник синонімів української мови