загадково
ЗАГАДКО́ВО. Присл. до загадко́вий.
Марта загадково осміхається. Очі блищать сміливо (Вас., III, 1960, 103);
Лише берези шумно та ласкаво Шуміли над безладним. полем бою, Та небо поміж їх рясним гіллям Синіло непорушна й загадково (Рильський, III, 1961, 172);
— Кожного з нас щось жде у житті, — здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожус.. Омеляна (Стельмах, І, 1962, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me