1. Словник української мови в 11 томах

загадка

ЗА́ГА́ДКА, и, ж.

1. Короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати.

Сюди [в повне зібрання творів Л. Глібова] входять.. ліричні твори й дитячі загадки віршем (Коцюб., III, 1956, 255).

2. перен. Що-небудь у природі, житті та діяльності людей, ще не розв’язане або повністю не розгадане, не досліджено.

Наша рідна планета все ще залишається багато в чому загадкою (Наука.., 4, 1962, 11);

Сахно пов’язувала несподіване зникнення Чіпаріу з усіма таємницями й загадками цього навісного маєтку (Смолич, І, 1958, 88);

Гори — це загадка, це велич і таємниця, це бездонні провалля й дикі праліси, швидкі річки й тисячі потоків (Гжицький, Опришки, 1962, 108).

◊ Говори́ти (розмовля́ти і т. ін.) за́га́дками див. говори́ти.

3. розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження.

[Кирило:] А все мені з думки не йде сьогоднішня панова загадка. Загадав привести кого-небудь з Тхорів, та ще так, щоб ніхто не бачив, як буду вести (Мирний, V, 1955,141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загадка — за́гадка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири за́гадки Орфографічний словник української мови
  2. загадка — (важка) головоломка; (із складів слова) шарада, (з букв і малюнків) ребус; П. таємниця, незбагненність, таємничість, кн. сфінкс, обр. темний ліс. Словник синонімів Караванського
  3. загадка — [загадка і загадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і/ -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
  4. загадка — -и, ж. 1》 Стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що їх треба впізнати, відгадати. 2》 перен. Що-небудь у природі, житті та діяльності людей, ще не розв'язане або повністю не розгадане, не досліджене. 3》 розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загадка — • загадка - жанр усної народної творчості, відомий в усіх народів світу. Часто це — метафор. вислів розповідного або питального характеру, розрахований на догадливість, кмітливість тих, що розгадують. Хитромудре запитання... Українська літературна енциклопедія
  6. загадка — ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Словник синонімів української мови
  7. загадка — За́гадка, -дки, -дці; за́гадки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)