загадка

зага́дка

• загадка

- жанр усної народної творчості, відомий в усіх народів світу. Часто це — метафор. вислів розповідного або питального характеру, розрахований на догадливість, кмітливість тих, що розгадують. Хитромудре запитання З. здебільшого має просту відгадку ("Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий" — небо, зорі, місяць; "Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє" — письмо). З. побутують окремо або входять до худож. контексту ін. фольклорних жанрів — обрядової поезії, казок, балад тощо. Існують тісні зв'язки між З. і прислів'ями. З. характеризуються стислістю форми, вони багаті на метафори, метонімії, алегор. образи, оксиморони, влучні рими, алітерації, асонанси тощо. В нар. педагогіці З. є засобом виховання уважності, кмітливості, розвитку худож. мислення. Укр. З. збирали й вивчали Г. Ількевич, М. Закревський, П. Чубинський, І. Манжура, І. Бессараб., О. Малинка та ін. Найповніші видання дореволюц. часу — "Малоруські та галицькі загадки" К. Сементовського (1851), "Українські приказки, прислів'я і таке інше" М. Номиса (1864). Укр. З. використовуються в різних жанрах худож. л-ри. Літ. обробки З. є у Л. Боровиковського, Л. Глібова, Ю. Федьковича, І. Франка, С. Васильченка, П. Тичини та ін.

Вид.: Загадки. К., 1962; Загадки. К., 1987.

Літ.: Попов П. М. Загадки. В кн.: Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958.

М. М. Пазяк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загадка — за́гадка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири за́гадки Орфографічний словник української мови
  2. загадка — (важка) головоломка; (із складів слова) шарада, (з букв і малюнків) ребус; П. таємниця, незбагненність, таємничість, кн. сфінкс, обр. темний ліс. Словник синонімів Караванського
  3. загадка — [загадка і загадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і/ -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
  4. загадка — -и, ж. 1》 Стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що їх треба впізнати, відгадати. 2》 перен. Що-небудь у природі, житті та діяльності людей, ще не розв'язане або повністю не розгадане, не досліджене. 3》 розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загадка — ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Словник синонімів української мови
  6. загадка — За́гадка, -дки, -дці; за́гадки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. загадка — ЗА́ГА́ДКА, и, ж. 1. Короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Сюди [в повне зібрання творів Л. Глібова] входять.. ліричні твори й дитячі загадки віршем (Коцюб., III, 1956, 255). 2. перен. Словник української мови в 11 томах