загадка

(важка) головоломка; (із складів слова) шарада, (з букв і малюнків) ребус; П. таємниця, незбагненність, таємничість, кн. сфінкс, обр. темний ліс.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

загадка — за́гадка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири за́гадки Орфографічний словник української мови
загадка — [загадка і загадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і/ -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
загадка — -и, ж. 1》 Стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що їх треба впізнати, відгадати. 2》 перен. Що-небудь у природі, житті та діяльності людей, ще не розв'язане або повністю не розгадане, не досліджене. 3》 розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
загадка — • загадка - жанр усної народної творчості, відомий в усіх народів світу. Часто це — метафор. вислів розповідного або питального характеру, розрахований на догадливість, кмітливість тих, що розгадують. Хитромудре запитання... Українська літературна енциклопедія
загадка — ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Словник синонімів української мови
загадка — За́гадка, -дки, -дці; за́гадки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
загадка — ЗА́ГА́ДКА, и, ж. 1. Короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Сюди [в повне зібрання творів Л. Глібова] входять.. ліричні твори й дитячі загадки віршем (Коцюб., III, 1956, 255). 2. перен. Словник української мови в 11 томах