1. Орфоепічний словник української мови

заголосити

заголоси́ти

[заголоситие]

-лоушу, -осиеш; нак. -си, -лоус'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заголосити — заголоси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заголосити — -ошу, -осиш, док. Почати голосити (див. голосити I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заголосити — ЗАГОЛОСИ́ТИ, ошу, осиш, док. Почати голосити ( див. голосити). Дитина, не вміючи оборонитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити (Кв.-Осн., II, , ); Пішла селом. Словник української мови в 11 томах
  4. заголосити — Заголоси́ти, -шу, -сиш гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104. Словник української мови Грінченка