задачник

зада́чник

[задачниек]

-ка, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іy

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задачник — зада́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. задачник — -а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задачник — (шкільний) розв'язки Словник чужослів Павло Штепа
  4. задачник — ЗАДА́ЧНИК, а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.). Петрусь узяв задачник і сидів над ним до ночі, розв’язуючи задачі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 54). Словник української мови в 11 томах