задачник
ЗАДА́ЧНИК, а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.).
Петрусь узяв задачник і сидів над ним до ночі, розв’язуючи задачі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задачник — зада́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- задачник — [задачниек] -ка, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іy Орфоепічний словник української мови
- задачник — -а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- задачник — (шкільний) розв'язки Словник чужослів Павло Штепа