1. Орфоепічний словник української мови

задумливий

заду́мливий

[задумлиевией]

м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задумливий — заду́мливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. задумливий — -а, -е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми. || Який виражає задуму, задумливість. Задумлива усмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задумливий — ЗАДУ́МЛИВИЙ (який перебуває в задумі, схильний до задуми), ЗАДУ́МАНИЙ, ЗАМИ́СЛЕНИЙ, ЗАГА́ДАНИЙ розм., ДУ́МНИЙ розм., ДУМЛИ́ВИЙ рідко, РОЗМИ́СЛЕНИЙ рідко. Дівчинка зробилася тиха й задумлива, всю її істоту наче оповивав небачений серпанок смутку (О. Словник синонімів української мови
  4. задумливий — ЗАДУ́МЛИВИЙ, а, е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми. Чудний якийсь був він, розказують — мовчазний, задумливий (Тесл., Вибр., 1950, 145); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. задумливий — Задумливий, -а, -е Задумчивый. Левиц. І. Правда, 1868. 461. Словник української мови Грінченка