задумливий

ЗАДУ́МЛИВИЙ, а, е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми.

Чудний якийсь був він, розказують — мовчазний, задумливий (Тесл., Вибр., 1950, 145);

Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142);

*Образно. Синій, задумливий вечір спускався на осінні поля (Цюпа, Назустріч.., 1958, 297);

Безмежні широкі степи. Прекрасна Україна в усій своїй задумливій красі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 141);

І жмуриться вікнами наша хатина, І шепче задумливий сад (Мал., Листи.., 1961, 60);

// Який виражає задуму, задумливість.

Сошенка вразило молоде та задумливе Тарасове обличчя (Мирний, V, 1955, 310);

Парубок.. дивиться вслід дівчині невеселим задумливим поглядом (Стельмах, І, 1962, 349);

Задумлива усмішка; Задумливі очі.