замовкати

Значення в інших словниках

1. замовкати — (переставати говорити) стихати, нишкнути, підсип, німіти// прикушувати язика, защіпати язик на петельку. Словник синонімів Полюги
2. замовкати — замовка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. замовкати — див. мовчати; затихати Словник синонімів Вусика
4. замовкати — Мовкнути, німіти; ЗАМОВКНУТИ, прикусити язик|а|, зав'язати язика, закусити уста, заткнути губу; (!) -КНИ!, затули рот|а|! заткни губу! заткнись! Словник синонімів Караванського
5. замовкати — -аю, -аєш, недок., замовкнути, -ну, -неш; мин. ч. замовк, -ла, -ло і замовкнув, -нула, -нуло; док. 1》 Переставати говорити, співати; припиняти розмову, спів і т. ін. || перен. Припиняти листування з ким-небудь. Замовкнути навік — умерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. замовкати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
7. замовкати — ЗАМОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. замо́вк і замо́вкнув, ла, ло; док. 1. Переставати говорити, співати; припиняти розмову, спів і т. ін. Помітивши сльози в Гафійчиних очах, вона замовкала (Коцюб. Словник української мови в 11 томах