запевняти

Значення в інших словниках

1. запевняти — запевня́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. запевняти — ЗАПЕВНЮВАТИ <�авторитетно> твердити,переконувати, с. ручитися головою <�голову на відріз давати> кому; (хто має сумніви) розганяти сумніви; (права) забезпечувати, гарантувати; ІД. ЗАПЕВНЯЮ ВАС, вірте чи ні. Словник синонімів Караванського
3. запевняти — -яю, -яєш і рідко запевнювати, -юю, -юєш, недок., запевнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 кого або із спол. що.Переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно стверджувати щось. || Відповідально заявляти про свій намір щось виконати, здійснити. 2》 кому що, діал. Забезпечувати, гарантувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запевняти — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. Словник синонімів української мови
5. запевняти — ЗАПЕВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ЗАПЕ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПЕВНИТИ, пю, ниш, док., перех. 1. кого або із спол. що. Переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось. Словник української мови в 11 томах
6. запевняти — Запевня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. запевнити, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33. Словник української мови Грінченка