1. Орфоепічний словник української мови

здобутий

здобу́тий

[здоубутией]

м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобутий — здобу́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. здобутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до здобути. || здобуто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здобутий — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.. Фразеологічний словник української мови
  4. здобутий — ЗДОБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здобу́ти. Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця, невідомо де здобутого (Збан., Сеспель, 1961, 288); Федоренко швидко помічав на своїй карті всі здобуті Костіним відомості (Кач. Словник української мови в 11 томах