здобутий

ЗДОБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здобу́ти.

Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця, невідомо де здобутого (Збан., Сеспель, 1961, 288);

Федоренко швидко помічав на своїй карті всі здобуті Костіним відомості (Кач., Вибр., 1953, 380);

Він розстебнувся — і засяяв орден, Здобутий в перекопському бою (Мур., Повість.., 1948, 35);

Про щастя, здобутеє нами, шепочуть зелені жита (Сос., Зел. світ, 1949, 69);

Це з Волховбуду перший здобутий алюміній (Бажан, Вибр., 1940, 134);

// здобу́то, безос. присудк. сл.

Місто здобуто. Щорс вже на тому ж самому мосту, через який тікали гетьманські недобитки на Київ (Довж., І, 1958, 153);

Нам шахти тієї повік не забуть, де сонячний камінь здобуто (Сос., Поезія.., 1961, 9).