1. Орфоепічний словник української мови

знедолений

знедо́лений

[знеидолеинией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знедолений — знедо́лений 1 дієприкметник від: знедо́лити знедо́лений 2 прикметник бідний; упосліджений Орфографічний словник української мови
  2. знедолений — Бідний, нещасний, безталанний, с. упосліджений, р. загорьований, а. парія, іст. ізгой. Словник синонімів Караванського
  3. знедолений — див. нещасливий Словник синонімів Вусика
  4. знедолений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знедолити. 2》 у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; бідний, нещасний. || у знач. ім. знедолений, -ного, ч.; знедолена, -ної, ж. Про нещасну, бідолашну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знедолений — НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч. Словник синонімів української мови
  6. знедолений — Знедо́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. знедолений — ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знедо́лити. Пригляньмось до нашого люду, Як сум йому очі охмарив! Знедолений ладом ворожим, Він працею держить всі стани… (Граб. Словник української мови в 11 томах