1. Орфоепічний словник української мови

знищити

зни́щити

[знишчиетие]

-шчу, -шчиеш; нак. -ишч, -ишчтеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищити — зни́щити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знищити — стерти (зітерти, змести) з лиця землі кого; зім’яти (стерти) на табаку кого; стерти (зітерти, розтерти) на (у) порох; стерти (забити, побити) на макуху кого; вигубити з корінням і насінням; не лишити (не зоставити) [і] на насіння; вирубати на капусту... Словник фразеологічних синонімів
  3. знищити — (що) змести з лиця землі, (кого) вимордувати, (газом) вигазувати, (упень) не лишити і на насіння; п! ЗРУЙНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. знищити — див. знищувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знищити — ЛІКВІДУВА́ТИ (припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, закладу, підприємства, дію угоди тощо), ЗНИ́ЩУВАТИ, СКАСО́ВУВАТИ, КАСУВА́ТИ рідко; РОЗПУСКА́ТИ (про організацію, установу, виборний орган і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  6. знищити — Зни́щити, -щу, -щиш, -щать; знищ, зни́щмо, зни́щте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. знищити — ЗНИ́ЩИТИ див. зни́щувати. Словник української мови в 11 томах
  8. знищити — Знищити см. знищувати. Словник української мови Грінченка