камінець

Значення в інших словниках

1. камінець — каміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. камінець — -нця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до камінь 2), 6). [Кидати (кинути)] камінець у чийсь город — зачіпати кого-небудь словами, натяками. 2》 розм. Кісточка (кісточкових плодів). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. камінець — ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина .. Фразеологічний словник української мови
4. камінець — КІ́СТОЧКА (насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), КАМІНЕ́ЦЬ. Словник синонімів української мови
5. камінець — Каміне́ць, камінця́, -мінце́ві, на -мінці́; камінці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. камінець — КАМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до ка́мінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Мирний, І, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Донч. Словник української мови в 11 томах
7. камінець — Камінець, -нця́ м. ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) синій камінець = камінь 6. Мил. 31. Словник української мови Грінченка