1. Словник української мови в 11 томах

камінець

КАМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до ка́мінь 2, 6.

Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Мирний, І, 1954, 250);

Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Донч., VI, 1957, 12);

Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Мур., Бук. повість, 1959, 228);

В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фіз. геогр., 5, 1956, 59);

*У порівн. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Н.-Лев., II, 1956, 128).

◊ [Ки́дати (ки́нути)] камінці́ (каміне́ць) у чийсь горо́д — зачіпати кого-небудь словами, натяками.

[Надія:] У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Корн., II, 1955, 286);

Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що саме тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Хотк., І, 1966, 63).

2. розм. Кісточка (кісточкових плодів).

Сливу з’їв, а камінець кинув (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камінець — каміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. камінець — [кам'інец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. камінець — -нця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до камінь 2), 6). [Кидати (кинути)] камінець у чийсь город — зачіпати кого-небудь словами, натяками. 2》 розм. Кісточка (кісточкових плодів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. камінець — ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина .. Фразеологічний словник української мови
  5. камінець — КІ́СТОЧКА (насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), КАМІНЕ́ЦЬ. Словник синонімів української мови
  6. камінець — Каміне́ць, камінця́, -мінце́ві, на -мінці́; камінці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. камінець — Камінець, -нця́ м. ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) синій камінець = камінь 6. Мил. 31. Словник української мови Грінченка