1. Орфоепічний словник української мови

клекотіти

клекоті́ти

[клеикоут’ітие]

-коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клекотіти — клекоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клекотіти — КЛЕКОТАТИ, кипіти <�кипнем>; (- води) бурхати, бурхотіти, нуртувати, вирувати, шумувати; (у горлі) булькотіти; (- мотор) тарахкотіти; (- бій) гриміти, завзято точитися; (- юрбу) галасувати; клектати. Словник синонімів Караванського
  3. клекотіти — див. вирувати; звучати; кипіти; лити Словник синонімів Вусика
  4. клекотіти — див. клекотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клекотіти — КЛЕКОТІ́ТИ див. клекота́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. клекотіти — БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
  7. клекотіти — КЛЕКОТІ́ТИ див. клекота́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. клекотіти — Клекотіти, -кочу, -ти́ш гл. 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. 2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. І. 65. Словник української мови Грінченка