1. Орфоепічний словник української мови

конфуз

конфу́з

[коунфуз]

-зу, м. (ў) -з'і, мн. -зие, -з'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфуз — конфу́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конфуз — Ніяковість, зніяковілість, зніяковіння, засоромлення, замішання, зап. незручне становище. Словник синонімів Караванського
  3. конфуз — -у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конфуз — Ніяковість, бентежність, соромливість, схвильованість, неспокій Словник чужослів Павло Штепа
  5. конфуз — КОНФУ́З, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. – Трапляються, звісно, конфузи, коли замість цапа дивиться на тебе печальними очима кізочка... (Остап Вишня); У другій дії вийшов конфуз .. Словник української мови у 20 томах
  6. конфуз — конфу́з (від лат. confusus – зніяковілий) зніяковілість, соромливість, невправність, неприємне, незручне становище. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. конфуз — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил. Словник синонімів української мови
  8. конфуз — КОНФУ́З, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. Яреськові від такого конфузу аж рум’янець виступив на.. обличчі (Гончар, II, 1959, 25); У другій дії вийшов конфуз.. Словник української мови в 11 томах