конфуз

ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил. (через чиюсь поведінку, вчинки, що порушують загальноприйняті норми). Збентеження, що охоплювало її за кожним разом при німих зустрічах з ним, стало тепер незвичайним від тієї трепетної щирості, що оволоділа ними всупереч їх волі (Ірина Вільде); Він подумав, що викладач насміхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще більше зніяковіння (Григорій Тютюнник); В його погляді світилася ніяковість (О. Досвітній); Зустріч відбулася, він пережив тільки хвилинне замішання. Не більше (С. Журахович); — У мене до тебе велике прохання, — стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій.. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум'яття юнака (О. Копиленко); Невелика група темних, нічого не розуміючих хлопців у повній нестямі.. Не з добрим наміром з'явився цей Шабанов (О. Довженко). — Пор. со́ром.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфуз — конфу́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конфуз — Ніяковість, зніяковілість, зніяковіння, засоромлення, замішання, зап. незручне становище. Словник синонімів Караванського
  3. конфуз — [коунфуз] -зу, м. (ў) -з'і, мн. -зие, -з'іў Орфоепічний словник української мови
  4. конфуз — -у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. конфуз — Ніяковість, бентежність, соромливість, схвильованість, неспокій Словник чужослів Павло Штепа
  6. конфуз — КОНФУ́З, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. – Трапляються, звісно, конфузи, коли замість цапа дивиться на тебе печальними очима кізочка... (Остап Вишня); У другій дії вийшов конфуз .. Словник української мови у 20 томах
  7. конфуз — конфу́з (від лат. confusus – зніяковілий) зніяковілість, соромливість, невправність, неприємне, незручне становище. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. конфуз — КОНФУ́З, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. Яреськові від такого конфузу аж рум’янець виступив на.. обличчі (Гончар, II, 1959, 25); У другій дії вийшов конфуз.. Словник української мови в 11 томах