кореневий

Значення в інших словниках

1. кореневий — корене́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. кореневий — -а, -е. 1》 Прикм. до корінь 1). Кореневе підживлення рослин. 2》 лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні. || Який становить корінь слова. Коренева морфема. || Який падає на корінь слова. Кореневий наголос. || Який складається тільки з кореня. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кореневий — КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. – Не жилець воно [дерево]. І дупляве, і коренева шийка підгниває (О. Донченко); Коренева система урболандшафтів є потужним бар'єром... Словник української мови у 20 томах
4. кореневий — Корене́вий, -ва, -ве (від ко́рінь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кореневий — КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 163); Кореневе підживлення рослин. 2. лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні; // Який становить корінь слова. Словник української мови в 11 томах