кореневий
КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ко́рінь 1.
Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 163);
Кореневе підживлення рослин.
2. лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.).
Кореневі голосні;
// Який становить корінь слова.
Коренева морфема;
// Який падає на корінь слова.
Кореневий наголос;
// Який складається тільки з кореня.
Слово, що не має афіксів або мав тільки корінь і закінчення, зветься кореневим словом (Сл. лінгв. терм., 1957, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кореневий — корене́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- кореневий — [кореиневией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- кореневий — -а, -е. 1》 Прикм. до корінь 1). Кореневе підживлення рослин. 2》 лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні. || Який становить корінь слова. Коренева морфема. || Який падає на корінь слова. Кореневий наголос. || Який складається тільки з кореня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кореневий — КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. – Не жилець воно [дерево]. І дупляве, і коренева шийка підгниває (О. Донченко); Коренева система урболандшафтів є потужним бар'єром... Словник української мови у 20 томах
- кореневий — Корене́вий, -ва, -ве (від ко́рінь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)