кореневище
КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с.
1. Підземне стебло багаторічних трав’янистих рослин із недорозвиненим листям.
На ділянках, засмічених кореневищними бур’янами, використовують пружинні лапи. Ними краще витягати з грунту кореневища пирію (Хлібороб Укр., 7, 1964, 19);
Аїр має повзуче, круглувате, товсте кореневище (Лікар, рослини.., 1958, 22).
2. Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура.
Дуба не повалила холодна сталь сокир, хоч.. видно було внизу, при самому кореневищі, давні сліди заліза (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);
Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне,— і кореневище старої верби,.. і човен, прип’ятий іржавим ланцюгом (Руд., Остання шабля, 1959, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кореневище — кореневи́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кореневище — -а, с. 1》 Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин із недорозвиненим листям. 2》 Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кореневище — КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с. 1. Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин, що має рудиментарне листя у вигляді лусок буруватого кольору й забезпечує запасання поживних речовин, вегетативне поновлення та розмноження. Словник української мови у 20 томах
- кореневище — КО́РІНЬ (частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами); КОРЕНЕВИ́ЩЕ (перев. корінь багаторічних трав'янистих рослин і головний корінь дерева); КОРІНЕ́ЦЬ (перев. Словник синонімів української мови