1. Словник української мови в 11 томах

кореневищний

КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е. Який має кореневище (у 1 знач.).

Характерною особливістю кореневищних злакових трав.. є наявність кореневищ з численними вузлами кущення (Колг. енц., II, 1956, 602);

Кореневищний бур’ян.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кореневищний — кореневи́щний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кореневищний — -а, -е. Який має кореневище (у 1 знач.). Кореневищний бур'ян. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кореневищний — КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е. Який має кореневище (у 1 знач.). Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, проводять лущення дисковими чи лемішними знаряддями (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах