кореневищний
КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е.
Який має кореневище (у 1 знач.).
Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, проводять лущення дисковими чи лемішними знаряддями (з наук.-попул. літ.);
У багатолітніх кореневищних видів цибулі слід ретельно відділити залишки кореневищ від цибулини, бо вони заважають росту експланта (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кореневищний — кореневи́щний прикметник Орфографічний словник української мови
- кореневищний — -а, -е. Який має кореневище (у 1 знач.). Кореневищний бур'ян. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кореневищний — КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е. Який має кореневище (у 1 знач.). Характерною особливістю кореневищних злакових трав.. є наявність кореневищ з численними вузлами кущення (Колг. енц., II, 1956, 602); Кореневищний бур’ян. Словник української мови в 11 томах