1. Орфографічний словник української мови

кореневище

кореневи́ще

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кореневище — -а, с. 1》 Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин із недорозвиненим листям. 2》 Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кореневище — КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с. 1. Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин, що має рудиментарне листя у вигляді лусок буруватого кольору й забезпечує запасання поживних речовин, вегетативне поновлення та розмноження. Словник української мови у 20 томах
  3. кореневище — КО́РІНЬ (частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами); КОРЕНЕВИ́ЩЕ (перев. корінь багаторічних трав'янистих рослин і головний корінь дерева); КОРІНЕ́ЦЬ (перев. Словник синонімів української мови
  4. кореневище — КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с. 1. Підземне стебло багаторічних трав’янистих рослин із недорозвиненим листям. На ділянках, засмічених кореневищними бур’янами, використовують пружинні лапи. Ними краще витягати з грунту кореневища пирію (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах