котедж
коте́дж
[котедж]
-джу, ор. -джеим, м. (ў) -дж'і, р. мн. -дж'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котедж — коте́дж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- котедж — див. БУДИНОК. Словник синонімів Караванського
- котедж — див. дім Словник синонімів Вусика
- котедж — -у, ч. Невеликий, перев. заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- котедж — Дімок, дімочок, хата, хатина, хатинка, див. дача, жиліще Словник чужослів Павло Штепа
- котедж — КОТЕ́ДЖ, у, ч. Міський або сільський індивідуальний житловий будинок, перев. з невеликою ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (І. Словник української мови у 20 томах
- котедж — коте́дж (англ. cottage, спочатку – селянський будинок) невеликий заміський житловий будинок з ділянкою землі; будинок, розрахований на одну сім’ю. Словник іншомовних слів Мельничука
- котедж — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
- котедж — Ко́тедж, -джу; -джі, -джів (англ.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- котедж — КОТЕ́ДЖ, у, ч. Невеликий, переважно заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі. Близько свого котеджу вона зупиняється: десь грає віолончель (Мик. Словник української мови в 11 томах
- котедж — (англ. — селянська будівля) Індивідуальний житловий будинок в Англії, який виник на зламі XVI–XVII ст. Згодом був поширений в скандинавських та інших країнах, де являв собою одноквартирний будинок на невеликій, але впорядкованій земельній ділянці. Архітектура і монументальне мистецтво